Національний природний парк "Синевир" - Новини

Озеро Синевир – цінний природний об’єкт міжнародного значення


rcbv2.jpg    rcbv3.jpg

Озеро Синевир (далі водно-болотне угіддя чи угіддя ) Національного природного парку (НПП) «Синевир» визнано одним з семи природних чудес України у зв’язку з унікальними природними комплексами і найбільшою в Українських Карпатах площею водного дзеркала. Озеро відповідає вимогам Рамсарської Конвенції про водно-болотні угіддя і має міжнародне значення - переважно як середовище існування водоплавних птахів (995-031), у відповідності до Закону України від 29.10.1996 р. № 437/96-ВР «Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя».

Водозбірний басейн озера відноситься до середньогірської частини Українських Карпат й розташований у північно-західній частині НПП «Синевир» у межиріччі річок Тереблі і Ріки на висоті нижче 1200 м над рівнем моря. Головною водною артерією району Синевирського озера є річка Теребля, яка бере початок на західному схилі г. Болотняк на висоті 1080 м і впадає в Тису. Площа водозбірного басейну озера Синевир становить майже 2,4 млн. кв. м (Демиденко та ін., 1993). Загальна площа озера Синевир 29,0 га, воно належить до території природно-заповідного фонду і розташоване у верхньому лісовому пояс на висоті 989-1020 м над рівнем моря (координати 48°37' північної широти, 23°41' східної довготи). Озеро постійно заповнене прісною водою з тимчасовим сезонним розливом, у районі впадіння трьох гірських потічків воно заболочене (болото евтрофне, трав’янисте, площею близько 2,0 га).

У залежності від наповненості, озеро має площу майже 7,5 га, з середньою глибиною 8-10 м (найбільша глибина 19-23,5 м) і об’ємом води 350-460 тис. куб. м. Вода озера належить до гідрокарбонатно-сульфатного типу з мінералізацією води 107-186 млг/л і має сталу температуру +11°C (Тюх, Ярема). Живлення озера відбувається за рахунок поверхневих і атмосферних вод і опадів. В озеро впадають три гірські потічки. Проточність та саморегуляція рівня води в озері Синевир здійснюється за рахунок Синевирського потока, який витікає на 350 м на схід і нижче рівня дзеркала води.

Геологічна структура угіддя Синевир визначається розміщенням на межі центральної синклінальної і внутрішньої антиклінальної зони Карпат, розвитком осадкових утворень флішових формацій, які відкладались, починаючи від верхньої крейди до олігоцену включно (Демиденко та ін., 1993). За геоморфологічним районуванням угіддя розташоване в районі середньовисотних хребтів і гірських груп Горган Вододільно-Верховинської області Карпатської Країни.

Озеро Синевир належить до типу завальних. Воно утворилось 10-11 тис. років тому внаслідок потужного обвалу-зсуву корінних пісковиків бистрицької світи еоцену, що зірвались з південного схилу гори Красної і перекрили прадавню долину Синевирського потока. Протяжність обвало-зсуву 400 м., ширина близько 250 м, товщина - 38 м. , площа поверхні 60 тис. кв. м, об’єм 847 тис. куб. м.

На території водно-болотного угіддя, куди відноситься озеро Синевир, переважають гірсько-підзолисті та бурі гірськолісові ґрунти з їх темно-бурими середньопотужними суглинистими різновидами.

Середня температура повітря найтеплішого місяця липня +13°С, найхолоднішого місяця січня -10°С. Зима характеризується низькими температурами і вологістю повітря, тривалість безморозного періоду складає 110-130 днів, період весняного сніготанення триває близько 25 днів. Вегетативний період становить близько 150 днів. Опадів випадає близько 1300 мм за рік.

Твердий стік в озеро складає близько 50 тонн в рік, а з озера витікає не більше 1 тонни, тобто майже 99% твердого стоку акумулюється в озері. Зараз в чаші озера зосереджено понад 200 тис. куб. м озерних відкладів, через що в західній частині мулисті відклади майже вийшли на поверхню води. Вода в цих місцях добре прогрівається, що стимулює ріст водних рослин, які з часом відмирають (Матеріали лісовпорядкування, 2002).

Згідно з геоботанічним районуванням України, водно-болотне угіддя озеро Синевир на території НПП «Синевир» відноситься до Східнокарпатської гірської лісової підпровінції Центральноєвропейської провінції Європейської широколистяної області. Ліси тут переважно мішані ялиново-ялицево-буково-яворові, але також ялинові Навколишні природні лісові комплекси створені ялиновими та ялицево-буково-яворовими лісами з участю ялини звичайної, ялиці білої, бука лісового, клена гостролистого, горобини.

Рослинний світ водного плеса представлений переважно плаваючо-водними рослинами та їх прибережно-водними угрупуваннями з участю рдесника альпійського і кучерявого, лепешняка плаваючого, хвоща болотного, також м’яти перцевої.

В районі впадання в озеро трьох потічків наявні евтрофні болітця, в яких переважають лепешняк плаваючий та хвощ болотний. У складі прибережної флори озера Синевир є рідкісні види, занесені до Червоної книги України (2009): баранець звичайний, плаун річний, білоцвіт весняний, пальчатокорінник траунштейнера, пальчатокорінник трав’яний, пальчатокорінник плямистий, зозулині сльози яйцевидні, зозулині сльози серцелисті, а також лобарія легеневоподібна, яка вважається індикатором чистого повітря.

В озері Синевир наявні високогірні види фауни: форель райдужна, форель струмкова, форель озірна, бабець звичайний, бабець строкатоплавцевий, гольян звичайний, а також рідкісні для фауни України харіус європейський і рак річковий. У прибережній смузі озера водяться рідкісні для фауни України види: жаба прудка, саламандра плямиста, полоз лісовий, мідянка (Тюх, Ярема, 2005).

У межах озера знаходиться багата кормова база для чаплі та видів птахів, занесених до Червоної книги України (2009): лелека чорний, пугач звичайний, підорлик малий.

Згідно з результатами (O.P. Іванець, 1993), зоопланктофауна озера Синевир приналежна до 26 родів, у тому числі 15 родів коловерток, 7 родів гіллястовусих раків і 4 роди веслоногих раків.

На водно-болотному угідді озеро Синевир та інших болотах під час міграційного перелітного періоду у весняно-осінній час зупиняються перелітні водоплавні птахи: – дикі гуси, чаплі, крижень, які щорічно мають тут свої виводки.

Водно-болотне угіддя озеро Синевир користується великою популярністю у населення та туристів з різних куточків України, також зарубіжжя. Воно знаходиться у межах зони стаціонарної рекреації НПП «Синевир» і використовується у туристично-рекреаційних цілях, а прилегла територія знаходиться в зоні регульованої рекреації.

Серед основних напрямків досліджень в районі озера Синевир важливими є вивчення біорізноманіття судинних рослин, моніторинг за станом збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, дослідження гідрологічного режиму та гідробіонтів, розробка природоохоронних заходів та рекомендацій.

Микола ЯРЕМА,
Тетяна НІРОДА,
наукові співробітники НПП «Синевир».

 

rcbv2.jpg    

08.10.2014 р.


Опубліковати в twitter.com