Національний природний парк "Синевир" - Експериментальна ділянка

Науково-дослідна робота на експериментальній ділянці


PIC_0492.jpg     PIC_2508.jpg

P1010753.jpg     P1010760.jpg

P1010763.jpg     P1010764.jpg

P1010769.jpg     P1010771.jpg

P1010769.jpg     P1010771.jpg

Лісові екосистеми, що збереглись сьогодні на території парку в переважній більшості являються штучно створеними, що є результатом діяльності людини.

Зміни навколишнього середовища через значні коливання температурних режимів – різке потепління або пониження температури, тривалість бездощового періоду і навпаки, що дуже часто повторюється на території парку, забруднення повітря, грунту призводить до збіднення видового складу окремих популяцій як трав'яних так і деревних, кущових та чагарникових рослин.

На сьогодні, виявляється, що проблема збереження і відтворення окремих видів найактуальніша для національного природного парку та вивчення сучасного стану генетичних ресурсів рідкісних і реліктових видів.

Детальний аналіз особливостей рідкісних, реліктових та малопоширених видів дає можливість науково обгрунтувати всі можливі методи їх відновлення або відтворення. Дані види зростають у досить специфічних антропогенно змінених умовах, тому вони досить вразливі і потребують як найкращої охорони та збереження.

Для цього у 2011 році на території Остріцького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Синевир» створено експериментальну науково-дослідну ділянку по вирощуванню рідкісних, реліктових і малопоширених видів рослин.

Схема науково-дослідної ділянки закладеної науковим відділом.

Схема.jpg

15-20 травня 2012 року

1. Шафран Гейфелів (Crocus Heufelianus L) стрічок 22 = 264шт.

2. Підсніжник звичайний (Galantus nivalis L) стрічок 12 = 132 шт.

3. Білоцвіт весняний (Leucojum vernum L) стрічок 11 = 110 шт.

4. Проліска дволиста (Scilia befolia L) стрічок 6 = 60 шт.

5. Нарцис вузьколистий (Narcisus angustifolia L) стрічок 18 = 198 шт.

5. Нарцис вузьколистий (Narcisus angustifolia L) стрічок 18 = 198 шт.

6. Первоцвіт Галлера (Primula Halleri L), первоцвіт полонинський (Primula poloninensis L) стрічок 1 = 2 шт.

7. Первоцвіт весняний (Primula veris L) стрічок 14 = 84 шт.

8. Зозулинець плямистий (Orchis maculata L) стрічок 19 = 114 шт.

30 серпня 2011 року

9.1-2. Ломикамінь (Saxifraga paniculata L) 20 екз.

9.3-4. Айстра альпійська (Astera alpines L) 20 екз.

9.5. Скабіоза тьм'яна (Scabiosa opaca L) 7 екз.

9.6. Аконіт маленький (Aconitum nanum L) 3 екз.

9.7. Котячі лапки карпатські (Antenaria carpatica L) 6 екз.

9.8. Радіола рожева (Rhodiola rosea L) 12 екз.

9.9. а) Астрагал Крайне (Astragalus Kraynae) 1 екз. б) Плаунок плауноподібний (Selaginella selaginoides) 1 екз. в) Щавель щитковий (Rumex scutatus) 1 екз. г) Очиток (Sedum) 1 екз.

9.10. а) Carduus Waldsteini 20 екз. б) Botrychium lunaria 2 екз. в) Potentilla crantzii 1 екз.

10. Вишня (Cerasus vulgaris Mill) 26 травня.

11. Сосна звичайна (Pinus silvestris) стрічок 13.

12. Модрина Европейська (Larix deciduas Mill) 22



ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ РІДКІСНИХ І ЗНИКАЮЧИХ РОСЛИН IN SITU ТА EX SITU (НА ПРИКЛАДІ ФЛОРИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ)

Ziman S., Bulakh O., Derbak M., Tjukh Y. ON CONSERVATION OF RARE AND ENDANGERED PLANTS IN SITU AND EX SITU (A CASE STUDY OF THE FLORA OF THE UKRAINIAN CARPATHIANS)

Based on the pattern of the flora of the Ukrainian Carpathians, we briefly discuss the actual issues of conservation of rare and endangered plants in situ and ex situ. In many rare high-mountain species we noted the small size of their populations and the low indices of renewal and replacing, but also the simultaneous occurrence of plants belonging to several rare species in the same community. These so-called «hot spots» need to be revealed and conserved in situ. Meanwhile, we propose to implement comparative studies of rare species in the experimental plots (ex situ) for their subsequent introduction info the natural landscapes.

В наш час для природознавців немає питань більш актуальних, ніж збереження біологічного різноманіття, особливо у гірських регіонах Європи, до яких належать Карпати, у тому числі Українські Карпати, як важлива складова частина Східних Карпат.

Питанням дослідження рідкісних та ендемічних рослин у флорі Українських Карпат присвячено багато праць [11], але найбільш значний внесок у дану проблему було внесено К.А. Малиновським з співавторами [10], які узагальнили існуючі відомості про рідкісні, ендемічні, реліктові та погранично-ареальні види судинних рослин Українських Карпат, також авторами «Червоної книги України. Рослинний світ»,2009).

Один з співавторів даної публікації С.М. Зиман працює з рідкісними та ендемічними видами з початку 1960 років, коли їй вдалось знайти на відрогах Горган (урочище Гереджівка, болотиста лука поблизу с. Ясіня Закарпатської області Рахівського району) Primula farinose L. й Gentiana verna L.[1], причому нею у 1962-1964 рр. було здійснено стаціонарні спостереження за станом єдиної в Україні популяції першого виду. Згодом С.М. Зиман намагалася поновити дослідження цього виду, проте всі її спроби зафіксувати його рослини на Гереджівці чи в інших частинах Українських Карпат були марними довелося засвідчити зникнення P. Farinose з флори України [3].

Критично розглянувши відповідну літературу, С. М. Зиман прийшла до висновку, що даний вид являє собою арко-альпійську реліктову рослину, диз’юнктивно поширену в країнах Європи й частково в Азії та Північній Америці, причому в Альпах цей вид не є рідкісним, але на території Карпат, за межами України, кількість його місцезростань невелика й невпинно зменшується [6, 13]. Було зазначено також приуроченість виду до рідкісної реліктової асоціації Caricetum davallianae Dutoit 1924. У 1998-1999 рр. С. М. Зиман відвідала місцезростання P. Farinose в Словаччині (поблизу Брезно) й у Румунії (поблизу Тужнадь), й з обох місцезростань вона привезла рослини для їх репатріації у вихідний локалітет на Гереджівці, проте ця спроба була, на жаль, невдалою.

Ще тоді ми зазначили дуже цікавий феномен зростання P. Farinose, принаймні у гірських флорах Європи, разом з Gentiana verna. Згідна з В.І. Чопиком [11], цей вид вважався поширеним в Україні у високогір’ї Свидовця, Чорногори, Мармароша й Горган, проте, наш критичний перегляд доступних гербаріїв показав, що скрізь як G.verna помилково визначався G. laciniata Kit. Тому вже у 2002 р. К.А. Малиновський та ін. [10] розглядали цей вид як вірогідно зниклий. Тим часом G.verna влітку 2012 р. все ще зростала у вищезгаданому урочищі Гереджівка, але, на жаль, у зв’язку з антропогенним впливом, була на межі зникнення.

У 1993-1995 рр. С.М. Зиман була учасником проекту по вивченню біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника під егідою Глобального Екологічного фонду й у підсумковій колективній монографії була автором розділу «популяційна різноманітність високогірних рідкісних видів квіткових рослин» [5]. Було зазначено що, спільними ознаками значної кількості рідкісних високогірних видів є локальні популяції, невеликі за розмірами, іноді фрагментовані, переважно з неповними віковими спектрами, низькою спроможністю до насіннєвого поновлення й низькими індексами поновлення та зміщення. Крім того, в результаті дослідження популяційних та еколого-фітоценотичних особливостей близько 20 модельних рідкісних високогірних видів було встановлено феномен одночасного зростання в одному й тому ж угрупованні декількох, іноді багатьох рідкісних видів та сформовано уяву про наявність флороценетичного високогірного комплексу, який складається з спільних та константних видів фітоценозів і в межах якого мав відбуватись історичний розвиток популяцій цих та інших видів.

Всього на протязі 1988-2011 років С.М. Зиман разом з співавторами було опубліковано понад 25 робіт, присвячених результатам дослідження рідкісних рослин у флорі Українських Карпат, які здійснювались в місцях їх природного зростання, тобто in situ, причому питання режиму, сприятливого для їх зростання, були й залишились відкритими. Там було відмічено наявність популяцій з повночленною віковою структурою у низки видів (наприклад, Anemone narcissiflora L., Primula minima L., Pulsatilla scherfelii (Uller.) Skalicky та ін.) саме там, де заповідний режим відсутній чи запроваджений нещодавно, й відсутність їх насіннєвого поновлення у локалітетах з багаторічною заповідністю.

В наш час, коли збіднення багатьох регіональних флор під антропогенним впливом відбувається в глобальному масштабі, встановлення чи уточнення осередків фіто різноманіття є дуже актуальним. В цьому контексті ми вважаємо важливим дослідження так званих «горячих точок» й підтримуємо роботи Medail & Quezel [12] та інших авторів, які розвивають аналітичну методологію встановлення «горячих точок» як центрів фіторізноманіття. Вихідною тезою робіт даного циклу є виявлення, охорона й збереження таких осередків, причому звертається увага на ендемізм та рідкісність у найбільш високогір’я.

В результаті багаторічного дослідження низки «горячих точок» у високогір’ї Українських Карпат [7, 9, 14] нами було відзначено 20 субальпійських асоціацій, переважно рідкісних, ендемічних чи реліктових, в яких наявні більше п’яти рідкісних таксонів, у тому числі в 11 асоціаціях більше 15, в чотирьох – близько 20 видів рідкісних рослин. Ці угрупування поширені переважно на Свидовці (Драгобрат, Близниця, Геришаска), Чорногорі (Петрос, Туркул, Ребра, Шпиці), але також на Мармароші (Піп Іван), у Горганах (Негровець), Чивчинах (Чорний Діл, Гнеєтеса, Лустун).

Найбільш значними «горячими точками» виявились угрупування на вапнякових відслоненнях («комини») на Драгобраті, на висоті близько 1750 м над рівнем моря (асоціації Festucetum amethystinae (Domin) Coldea 1984, Saxifrago (paniculatae)–Festucetum versicilor Wall 1933, Achilleo (shurii)-Dryadetum (Beldie) Coldea 1984, Festucetum carpaticae Domin 1939, Festucetum pictae Krajina 1933, Cystopteridetum fragilis Oberd., Salicetum herbaceae Br.-Bl.), в яких наявні рослини, що належать майже до 80 таксоні (з них близько 60 таксонів рідкісні). Унікальність «коминів» полягає в тому, що у флорі майже 20 видів відноситься до критично загрожуваних (наприклад, Achillea schuri . Bip Sch., Antenaria carpatika (Wahlenb.) Bluff & Fingerh., Aquilegia nigricans Baumg., Aster alpines L., Astragalus krajinae Domin, Draba aizoides L., Dryas octopetala L., Leontopodium alpinum Cass., Veronica aphylla L. та ін.), а ендемічних видів близько 30.

На другому місті за наповненістю рідкісними рослинами ми вважаємо угрупування на північно-східному схилі під вершиною гори Петрос, на висоті 1800 м (переважно асоціації Festucetum carpaticae й Thymo-Festucetum amethystinae Kricksfalusy et Malinovski 2000), в яких наявні близько 50 видів рідкісних рослин (три види критично загрожуваних – Coeloglossum alpinun Schur, Phyteuma confusum A.Kerner, Salix alpine Scop.), 23 види ендемічні. На третьому місці угрупування нижче вершини гори Горб (Горгани, хребет Негровець, на висоті 1700 м), де відзначено 25 рідкісних видів (два види критично загрожувані - Coeloglossum alpinum, Phyteuma confusum) та 18 ендемічних видів. Четверта за значущістю «гаряча точка» відзначена під вершиною гори Великий Камінь (Чивчини, хребет Чорний Діл, висота близько 1600 м), близько 20 рідкісних видів (12 видів критично загрожуваних, у тому числі відсутні на інших масивах Elizanthe zawadskii (Herbich) Klokov, Erysimum transsilvanicum Schur, Minuartia oxypetala (Wolosz.) Kulcz.), й більшість видів ендемічні.

Співставлення рівня ендемізму у середньогірній та високогірній фракціях флори Українських Карпат показало зосередження ендемічних таксонів саме у високогір’ї (співвідношення 10:1), а перегляд їх екологічних особливостей – приуроченість більшості цих рослин до відкритих схилів, кам’янистих та лучних місцезростань субальпійського поясу. В результаті уточнення вмісту і співвідношення ендемічних таксонів у флорах основних гірських масивів Українських Карпат було встановлено, що найбільш насичені ендеміками флори Чорногори (90 таксонів) та Чивчинських гір (85 таксонів), далі йдуть флора Свидовця (70 таксонів), Мармарошу (60 таксонів), Горган і Бескидів (по 45 таксонів). Великий інтерес становить наявність близько 30 ендемічних видів, спільних у флорах більшості гірських масивів, від Мармароша до Горган, причому вони є переважно східнокарпатськими чи південно-східнокарпатськими ендеміками, й ми схильні розглядати їх як складову частину ядра древнього флористичного комплексу Східних Карпат. За нашими даними [9], майже третина ендемічних високогірних видів є критично загрожуваними, а їх значна частина знаходиться на межі зникнення.

Отже, охорона й збереження «горячих точок» в Українських Карпатах має бути, на нашу думку, одним з першочергових завдань збереження різноманітності рослин.

Значних інтерес являє збереження видів, які мають тенденцію до зникнення в природі, шляхом вирощування їх в культурі, тобто ex situ, з метою їх реінтродукції чи повернення у вихідні локалітети або для поновлення ландшафтів з їх участю. Перші авторські спроби поновлення природних ландшафтів відносяться до початку 70-х років [2], коли на території Донецького ботанічного саду було реінтродуковано степовий фітоценоз з-під Амвросіївки Донецької області. Згодом авторка здійснила порівняльне вивчення Anemone laxa Juz. в природі та в культрі [4], після чого вивчила у порівняльному плані біоморфологічні особливості A. blanda Schott. та A. caucasica Willd., інтродуковані в Україну з Кавказу [8].

Тим часом влітку 2010 р. почалося створення дослідної колекційної ділянки для порівняльного вивчення рідкісних та ендемічних, судинних з флори Українських Карпат, на території НПП «Синевир» - за рахунок ініціативи керівництва установи та роботи ентузіастів з інституту ботаніки ім.. М.Г. Холодного НАН України, а саме С.М. Зиман та О.В. Булах. Оскільки основна кількість таких рослин зосереджена у високогір’ї Свидовця, Чорногори й Марморошу, переважно на території Рахівського району, а саме там, на Близниці, Петросі і Попі Івані Мармароському, було зібрані перші вихідні матеріали, також здійснені перші популяції спостереження.

Було розпочато спостереження за поведінкою на ділянці дуже рідкісного виду Leontopodium alpinum L., рослини якого було отримано з дослідної ділянки Карпатського біосферного заповідника, де вони були вирощені з насіння, зібраного в природі, на Близниці. Крім того, на дослідну ділянку було пересаджено декілька особин зникаючого виду Gentiana verna L., про який щойно згадувалось. Ми звертаємось до керівництва конференції з проханням допомогти отримати для урочища Гереджівка статус охоронювачої України території й надіємось на успішну репатріацію цих рослин у вихідний локалітет.

Нами було висаджено на ділянку близько 10 видів орхідних (Gymnadenia conopsea (L.) R.Br., Listera ovate (L.) R.Br., Platanhera bifolia (L.) Rich. та ін.), створено групи з рідкісних папоротей та плаунів (Botrychium lunaria (L.) Sw., Diphasiastrum complanatum (L.) Holub, Huperzia selego (L.) Bernh. ex Schrank et Mart., Selaginella selaginoides (L.) Beauv. ex Schrank et Mart., та ін.), рідкісних кущиків (Rhododendron myrtifolium Schott.& Kotschy, Salix retusa L. та ін.), родові групи з видів Aconitum, Campanula, Dianthus, Gentiana, Primula та ін., частина з яких включає близькі види- екологічні вікаріати (рослини з середньогір’я та високогір’я).

Завдяки спільним зусильям авторів даної обробки, колекція рідкісних та ендемічних судинних рослин на дослідній ділянці Національного Природного Парку «Синевир» станом на 30 серпня 2012 р. налічує близько 70 видів, приналежних до 60 родів.

Одночасно із створенням колекції було розпочато вивчення у природі популяцій модельних видів рідкісних рослин, з тим, щоб згодом здійснити порівняння біолого-морфологічних та репродуктивних особливостей рослин у природних та інтродукційних популяцій. Найбільш важливими ми вважаємо початок вивчення біоморфологічних особливостей та популяційної структури у природних умовах (високогір’я Близниці, стрімкі скелясті схили першого комина, переважно північної експозиції, на висоті 1800 м над рівнем моря).

1. Зиман С.М. Новий для флори України вид первоцвіт борошнистий // Укр. ботан. журн. – 1964.-21, 3 –С. 91-92.

2. Зиман С.М., Ивашин Д.С., Чуприна Т.Т. Об опыте создания искусственного степного фитоценоза в Донецком ботаническом саду //Бюлл. Гл.ботан.сада АН СССР. – 1975.- Вып.95.-С.94-98.

3. Зиман С.М., Вайнагій І.В. Еколого-географічні та фітоценотичні особливості рідкісних видів Primula farinosa й Gentiana verna // Укр. ботан. журн.-1991.-48, 5 - С. 99-101.

4. Зиман С.М.,Сапоженкова Т.В., Скринникова Л.А. Порівняльно-морфологічне дослідження Anemone laxa Juz. в природі та культурі // Укр. ботан. журн.-1992.-50, 3. –С. 55-60.

5. Зиман С.М. Популярна різноманітність високогірних рідкісних видів квіткових рослин // Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. Кн.: Міжнародний Глобальний Екологічний фонд. – Київ, 1997.-С. 335-352.

6. Зиман С.М., Новосад В.В., Царенко О.М. Особливості рідкісних видів у високогірних флорах Українських Карпат // Кн.: Національні природні парки: проблеми становлення й розвитку. – Яремче, 2000. –С. 308-311.

7. Зиман С.М., Царенко О.М., Булах О.В. Морфологические особенности видов Anemone blanda Schott. & Kotschy A. caucasica Willd., интродуцированых в Национальном ботаническом саду им. Н.Н. Гришко НАН Украины // Інтродукція рослин. – 2002. - № 3-4. –С. 113-119.

8. Зиман С.М.,Гамор А.Ф. Ендемічні види судинних рослин у флорі Українських Карпат та питання генезису флори Карпат // Наук. Вісник Ужгород. Ун-ту. Сер. біол. – 2009.- Вип. 26. – С. 159-166.