Національний природний парк "Синевир" - Туристичний маршрут "Остріки - Гребля"

Туристичний маршрут "Остріки - Гребля"



Переглянути шлях туристичного маршруту "Остріки - Гребля" на карті більшого разміру


PIC_0005.jpg     STB_0666.jpg

Високо в горах Синевирського краю існував єдиний у Європі Музей лісосплаву. Таких музеїв у світі лише два – в Україні та Канаді.

У середині ХІХ століття на Чорній Ріці були збудовані дві греблі для сплаву лісу з гір у долину. Одна з них, споруджена за проектом австрійського інженера Клаузе, збереглася до нашого часу, саме на ній і був влаштований Музей лісу і сплаву. До катастрофічних повеней тут можна було побачити побутові та житлові приміщення відважних лісорубів та плотогонів-бокорашів (бокор — пліт), які сплавляли річкою зрубаний ліс, відпочити на природі, помилуватися чудовими краєвидами, вдихаючи цілюще повітря. Та його експонати дивом збереглися. Зараз вони виставлені у візит-центрі національного природного парку «Синевир». Саме тут сформувався Музей лісосплаву та історико-краєзнавчий музей. В приміщенні виділено кілька кімнат, де розкладено автентичні речі. Екскурсії музеєм відновлюють в уяві старовинний дух часів відважних плотогонів. Фотографії передають особливості роботи бокорашів. Експонати історико-краєзнавчого музею розкажуть про побут та ремесла у світлі кращих традицій горян.

Про нас
Саме з цього місця починається подорож туристичним маршрутом «Остріки – Гребля». Урочище Остріки відоме ще й сторінками із Другої світової війни. Інженерні споруди «Лінії Арпада» нагадують про надзвичайно сильні укріплення, які були створені з метою захисту від Радянської армії. Такі укріплення всі збереглися, а на одному з них побудовано мотель «Бункер», який радо приймає відвідувачів нашого краю. Крім мотелю «Бункер» на території діє ще мотель «Остріки», який знаходиться на березі річки Теребля, що наповнює мелодією води все навкруги.

З урочища Остріки беруть початок ще два маршрути історико-пізнавальний туристичний маршрут «Лінія Арпада» та туристичний маршрут, що веде нас під обрії карпатських хмарин «Остріки – г. Гребінь».

Пройшовши туристичним маршрутом «Остріки - Гребля», Ви зможете ознайомитися з історією національного парку, побачити унікальні панорами куточків природи , ліси, мальовничі гірські пейзажі, скуштувати цілющу воду з водоспаду, а також подорож понесе Вас сторінками історії часів сплаву лісу річкою та Другої світової війни та багато іншого. На протязі маршруту стежки зустрічається ожина, малина, суниця, арніка гірська та мати-й-мачуха. Маршрут «Остріки – Гребля» проходить автомобільною дорогою, тому його можна використовувати як автомобільний, кінний, велосипедний або пішохідний, і рекомендувати майже всім туристам, що мають досвід походів у гірській місцевості. Стежка проходить узліссям , де в домішку є, смерека, ялиця. Придорожня рослинність складається зі кущів ліщини, верби та вільхи.

Про нас
Опис екскурсійних об'єктів:

1 зупинка. Візит-центр. Будівля візит-центру є інформаційним та освітнім центром національного природного парку «Синевир». У візит-центрі знаходяться:

- музей лісосплаву, який представлений справжніми експонатами, макетами та знаряддями праці мужніх бокорашів;

- історико-краєзнавчий музей розповість та покаже про побут, заняття і ремесла місцевих селян, що також представлений автентичними речами;

- виставковий зал ознайомить з рідкісною місцевою червонокнижною флорою та фауною, а також в інтер’єрі має рельєфну карту-макет території національного парку, з нанесеними на неї позначеннями з найбільш відомими та цікавими місцями та об’єктами, що знаходяться на нашій території;

- конференц-зал – місце для проведення конференцій та семінарів, який обладнаний сучасною відео та аудіоапаратурою. Тут переглядаються фільми та презентації про установу.

Про нас
Після ознайомлення з експозицією візит-центру подорож продовжиться центральною автодорогою Хуст – Синевирське озеро та після мосту поверне праворуч по берегу річки Чорна Ріка. Майже на початку подорожі нас зустрінуть грізні свідки Другої світової війни – бункери, які добре збереглися дотепер, заховавшись під зеленим покривалом лісу.

2 зупинка. Безіменний водоспад. Національний природний парк «Синевир» є осередком наймальовничіших місць у Карпатах та й мабуть по всій Україні. Він має й місця, які внесені до переліку семи природних чудес України. Такі місця привертають до нас безліч туристів звідусіль. Одним з таких, але маленьких див можна назвати красивий куточок парку – водоспад, який не має імені. Можливо і в цьому вже є якась таємничість та загадковість, яка притягує до нього.

Водоспад манить до себе, ще й з інших причин. Люди здавна примітили дуже приємний смак води, що ллється згори. Смачну воду набирали й випікали на ній хліб для всього села. Люди були здорові й ніколи не хворіли, бо вода, яку брали тут, несла в собі силу Карпатських гір та лікарську силу духмяних трав.

Це місце обов’язково потрібно залишити на світлинах для згадки про подорож.

А праворуч тихо протікає річка Чорна Ріка, береги якої, як було представлено на макеті у музеї лісосплаву, укріплені цімрованками – відбійними стінками, які відбивають силу води від берегів та не допускають руйнування дороги, скеровуючи русло в інший бік. Такі цімрованки ще й плавно направляли бокора, не даючи йому врізатись у грунт та робити в таких місцях затори деревини.

Далі рухаючись по дорозі проти течії річки, бачимо річкові перепади. Такі перепади є також на макетах музею лісосплаву. В часи лісосплаву вони виконували важливу роль – гальмували швидкість течії, забезпечуючи більш безпечний сплав. Зараз, крім своєї основної ролі, перепади служать для збагачення киснем гірської річки та є домівками для риб. Вода, що падає з річкових перепадів, утворює глибокі ями, в яких і збирається риба. До того, вода біля перепаду ніколи не замерзає навіть у великі морози.

Про нас
Шлях по дорозі веде нас до наступної зупинки.

3 зупинка. Ур. Соколовець. Чорна Ріка манить до себе неповторною красою, своїми пейзажами, дзюркотом води швидкоплинного русла та надзвичайно чистим повітрям. Навіть сама назва Чорна Ріка криє в собі якусь таємничість та містику. Існує версія, що свою назву річка отримала в часи лісосплаву, забравши не одне життя відважних бокорашів. Старожили розповідали про важкість сплаву бокора, що мчав із швидкістю 60 кілометрів за годину. Другу версію своєї назви річка отримала, мабуть, від забарвлення свого дна, яке має темнуватий відтінок через особливості гірських порід, що є в даній місцевості.

В урочищі Соколовець дорога повертає ліворуч від берегів річки і якраз звідси відкриваються найпрекрасніші пейзажі на фоні Чорної Ріки. Піднявшись трохи вище дорогою, річку видно згори. Це задоволення хочеться розтягнути якомога довше та залишити в пам'яті такі моменти, коли дерева, квіти, трави, шум кришталевої води та співи птахів поєднуються, створюючи чудовий ансамбль.

Звідси видно і величезні камені-валуни, які вода залишила як свідків повеней, що зруйнували музей лісосплаву.

Довкола буяє природа. Ліс пригостить своїми дарами: запашною суницею і стиглими яфонами та малиною, а в грибний час - міцними боровиками. Лісові галявини зустрінуть міцними запахами духмяних трав, серед яких багато лікарських, що для себе заготовляє місцеве населення. Це і кмин звичайний, звіробій звичайний, арніка гірська, калган лікарський, кульбаба лікарська, подорожник та багато інших. Серед червонокнижних зустрічаються купальниця європейська, білоцвіт весняний, підсніжник білосніжний та баранець звичайний.

Про нас
З цього місця чудові краєвиди на навколишні гори, серед яких виділяється гора Кам'янка.

Далі дорога прямує до наступної зупинки.

4 зупинка. Гребля. У свій час у мальовничому урочищі Соколовець шлях Чорній Ріці перегороджувала гребля, що збудована в середині ХІХ століття, а точніше в 1868 році австрійським інженером Клаузе. Гребля була складним комплексом будівельних конструкцій, технічних вузлів і механізмів. Довжина її складала 80 м, а ширина 5,5 м.

Використовувалась гребля за прямим призначенням до 1954 року, а в 1973 році, після детального дослідження була реставрована, а надбудови пристосовані під музей лісосплаву, що відкрився в 1976 році. Музей приймав відвідувачів до осені 1998 року. Після повені грізна вода залишила лише третину будови. Спроба відновити будівлю закінчилась невдачею після другої повені весною 2001 року. А в 2003 році експонати були перенесені у будівлю візит-центру установи, де й зараз діє музей лісосплаву та історико-краєзнавчий музей, з яких саме й почалась наша екскурсія.

Зараз в урочищі залишилась частина будівлі музею лісосплаву, яка чекає свого майбутнього. Поряд знаходиться колиба, що побудована в стилі народних традицій та служила житлом лісорубів. Восьмигранна в плані, вона забезпечувала рівнозначним місцем кожного з членів лісорубної бригади. Посеред колиби горіло вогнище, де готували їжу та сушили одяг.

Про нас
На території музею знаходиться ще й фрагмент риз, по яких спускали деревину з гірських вершин. В залежності від рельєфу місцевості та довжини деревини, ризи були сухими і мокрими.

З цього місця бере початок один з найцікавіших маршрутів – екологічна стежка «Гребля – Дике озеро (Озірце)».

Стан туристичного маршруту:

Стежка промаркована синьо-білим маркуванням. Носіями інформації на початку стежки є встановлені декоративно оформлені щити на дерев’яних стовпах. Маркування допомагає організувати рух відвідувачів по заданому маршруту і є джерелом інформації при самостійному проходженні стежки.

Режим використання:

Забороняється: курити та смітити, забруднювати джерела та річку, зривати рослини та ламати дерева, пошкоджувати маркування, руйнувати гнізда птахів, порушувати тишу, робити написи на деревах, розпалювати вогнища у недозволених місцях, відхилятися від маршруту, ловити рибу.

Дозволяється: проводити спостереження над явищами природи, фотографувати об’єкти природи, робити малюнки, попередити всі можливі негативні фактори впливу на природу, своєчасно сповістити державну службу природно-заповідних територій про порушення природоохоронного режиму, проводити екологічні акції з метою збереження біорізноманіття.

закарпаття     Лісоплав.jpg